Узгодження інтенсивної амбівалентності взаємин між старіючими батьками та дорослими дітьми

Abstract

Генезис особистості пов'язаний з розвитком внутрішньої амбівалентності, що впливає на прояв вікових і соціальних особливостей. Розглянуті особливості високої амбівалентності у взаєминах між літніми батьками й дорослими дітьми в різних життєвих ситуаціях. Амбівалентність визначена як особистісна властивість, що притаманна кожній людині й проявляється одночасно в позитивній і в негативній оцінках об'єкта. Висока амбівалентність у взаєминах між літніми батьками й дорослими дітьми характеризується домінуванням ворожості, депресії, і в той же час переживанням позитивного ставлення, що травмує обидві сторони. Інтенсивна амбівалентність взаємин у цій ситуації протікає як взаємовиключна суперечність переживань. Виявлено, що головна амбівалентна суперечність старіючих батьків у взаєминах з дорослими дітьми – це збереження особистісної автономії й потреба в турботі дорослих дітей; у дорослих дітей – це збереження особистісної автономії й свідоме прагнення турбуватися про своїх батьків. Підкреслюється необхідність свідомого узгодження, гармонії внутрішньої амбівалентності кожною стороною в батьківсько- дитячих взаєминах: приймається особистісна автономія обох сторін та задовольняється потреба батьків у турботі дітьми. Саме така узгодженість амбівалентності взаємин старіючих батьків і дорослих дітей важлива для батьків, які переживають «феномен погашення». Це означає здійснення надій щодо дітей як підтримки в старості, коли дорослий син або дочка, відповідно до національних і сімейних традицій, бере на себе відповідальність за дотримання особистісної автономії й турбується про батьків. Реальна гармонізація амбівалентності кожної зі сторін цих взаємин впливає на якість їхнього життя.

Генезис личности связан с развитием внутренней амбивалентности, влияющей на проявление возрастных и социальных особенностей. Рассмотрены особенности высокой амбивалентности в отношениях между пожилыми родителями и взрослыми детьми в различных жизненных ситуациях. Амбивалентность определена как личностное свойство, что характерно для каждого человека и проявляется одновременно в положительной и в отрицательной оценках объекта. Высокая амбивалентность в отношениях между пожилыми родителями и взрослыми детьми проявляется в доминировании враждебности, депрессии, и в то же время переживается позитивное отношение, что является травмирующим для обеих сторон. Интенсивная амбивалентность отношений в этой ситуации протекает как взаимоисключающее противоречие в переживаниях. Выявлено, что главное амбивалентное противоречие стареющих родителей у взаимоотношениях со взрослыми детьми – сохранение личностной автономии и потребность в заботе взрослых детей; у взрослых детей – сохранение личностной автономии и сознательное стремление заботиться о своих родителях. Подчеркивается необходимость сознательного согласования, гармонии внутренней амбивалентности каждой стороной в родительски-детских отношениях: принимается взаимно личностная автономия и удовлетворяется потребность родителей в заботе детей. Именно такая согласованность амбивалентности отношений стареющих родителей и взрослых детей важна для пожилых родителей, которые переживают «феномен погашения». Это означает осуществление надежды на детей как поддержку в старости, когда взрослый сын или дочь, в соответствии с национальными и семейными традициями, берет на себя ответственность за соблюдение личностной автономии родителей и заботиться о них. Реальная гармонизация личностной амбивалентности каждой из сторон отношений влияет на качество их жизни.

Genesis of personality is connected with the development of its internal ambivalence affecting the manifestation of age and social features. It has been considered the peculiarities of high inconsistency of ambivalence in relations between elderly parents and adult children in various life situations. Ambivalence has been defined as a personal feature which characterizes each individual and appears both in a positive and negative assessment of an object. High ambivalence in the relationship between elderly parents and adult children is shown in the dominance of hostility, accusations of alienation, guilt, depression, and at the same time a positive attitude to relatives, which is traumatic for both sides. It has been shown the dramatic ambivalence relationship between aging parents and adult children, as high uncoordinated internal contradiction of both parents and children which appears in negative parent-child relationship. It has been established the main ambivalent contradiction of aging parents between individual autonomy and the need to care for children; adult children - between autonomy and a conscious concern for parents. It has been emphasized the necessity of coordination of ambivalence in relations towards accepting own and parental autonomy, giving and providing care. It is important for elderly parents to experience «the phenomenon of maturity», which means the exercise of their hopes for children as support in old age when the adult son or daughter, according to national and family traditions, take personal responsibility for compliance of autonomy and care, care about parents. Real harmonization of each party's own ambivalence can allow to coordinate relations that affect the quality of life both older parents and adult children.