Посттравматический рост и условия экологичного сопровождения травматических переживаний

Abstract

В статье представлен анализ психической травмы как источника посттравматического роста личности в свете переходной модели развития личности (К.Wilber) и оригинальной интерпретации иммунологической метафоры личностного изменения. Травма впервые рассматривается как крайне сильное внешнее событие, которое порождает исключительно мощные психофизические и психосоциальные реакции. Данные реакции являются переходными и такими, что обусловливают различные аспекты развития личности. Процесс порождения и интеграции травматического опыта происходит в форме реконструкции социальных экосистем и непрерывного порождения новых социальных идентичностей. Определен контекст, в котором травма рассматривается как комплекс переживаний, которые могут быть отнесены к категории экологичных, содействующих психическому здоровью в терминах развития. В статье рассмотрены условия недифицитарного/экологичного сопровождения личности в условиях переходного периода. Под экологичным отношением автор понимает рассмотрение личности клиента не в терминах его ограничений, а богатства или даже избытка возможностей, патологию и дефицит — как наступление переходной ситуации и зарождения новой программы развития. В качестве ведущих условий недефицитарного/экологичного сопровождения определяются толерантность к неопределенности, недирективность и недефицитарность профессиональной позиции психолога.

В статті представлений аналіз психічної травми як джерела посттравматичного зростання особистості в світлі перехідної моделі розвитку особистості (К.Wilber) та оригінальної інтерпретації імунологічної метафори особистісних змін. Травма вперше розглядається як вкрай сильна зовнішня подія, яка породжує дуже потужні психофізіологічні і психосоціальні реакції. Ці реакції є перехідними і такими, що обумовлюють різні аспекти розвитку особистості. Процес породження та інтеграції травматичного досвіду відбувається у формі реконструкції соціальних екосистем і безперервного породження нових соціальних ідентичностей. Визначений контекст, в якому травма розглядається як комплекс переживань, які можуть бути віднесені до категорії екологічних, сприяючих психічному здоров'ю в термінах розвитку. В статті розглянуті умови недефіцитарного/екологічного супроводу особистості в умовах перехідного періоду. Під екологічним відношенням автор розуміє розгляд особистості клієнта не в термінах його обмежень, а багатства або навіть надлишку можливостей, патологію і дефіцит - як настання перехідної ситуації і зародження нової програми розвитку. В якості провідних умов недефіцитарного/екологічного супроводу визначаються толерантність до невизначеності, недирективність і недефіцитарність професійної позиції психолога.

The paper deals with the concept of psychological trauma as a source of posttraumatic growth and development in the context of K.Wilber transition model and within the original interpretation of immunological metaphor of personal change. Trauma as an extraordinary external event that causes extremely powerful physical and psycho-social responses is redefined as a transitional, even evolutionary condition. The process of trauma resolution reflects the ongoing social interaction and reconstruction of various open systems and, eventually, the emergence of new social identities. The author finds out the context in which trauma is regarded as ecologically proved phenomenon contributing to personal health as development. It is also defined what the ecological guidance or ecofacilitation consists in, the latter being the interpretation of personal activity in terms of not restrictions and constraints but as an emergence of new possibilities as well as new programs of development. True conditions for posttraumatic growth and development are tolerance for ambiguity, and a congruent indirective professional position of a facilitator.